Далматин: все про породу й характер

Яскраві гавчики породи далматин стали справжніми зірками після появи мультфільму від студії Disney та кількох фільмів. Встигли вони й у церковних хроніках залишити слід, що не дивно, адже звірята завжди проникають у будь-яку шпарину життя людей, ходячи за ними хвостиком. Далматинам точно вистачить енергії на нескінченну біганину та ігри, однак чи всі петбатьки із цим впораються? Розповідаємо про походження песиків, стандарт породи, темперамент, здоров’я, годування, виховання та багато інших аспектів.

Опис собак породи далматин

Петбатькам важливо знати насамперед

• Потребують інтенсивних тренувань
• Дуже активні собаки
• Грумінг 1–2 рази на тиждень
• Можуть мати чорні чи коричневі плями
• Схильні до вродженої глухоти
• Мають чутливе травлення, що може відображатися на кольорі шерсті

Стандарт породи далматин

Зовнішній вигляд цих собань досить впізнаваний. Відповідно до норм Міжнародної кінологічної федерації вони мають такий вигляд.

Тіло

Далматини мають довгу та сильну шию і чітко окреслену холку. Їхня грудна клітка обʼємна, проте не надто широка й не бочкоподібна, живіт помірно підтягнутий.

Очі

Овальні, а їхній колір разом з обідками збігається із забарвленням плям, тобто є чорним або коричневим. 

Голова

Пропорційна до тіла, не надто широка в черепі. Щелепи міцні, з рівномірно сформованими зубами. 

Вуха

Посаджені високо, прилягають до бічної частини голови, кінчики злегка заокруглені. Мають бути плямистими (суцільний колір небажаний).

Шерсть

Собані мають коротку, жорстку, блискучу й щільну шерсть. 

Забарвлення

Біле із чорними або коричневими плямами, що симетрично розташовані по всьому тілу, чітко окреслені та не змішуються з білим кольором. Їхній розмір сягає 2–3 см у діаметрі, а в песиків з коричневими плямками може бути трошки меншим — приблизно 2 см. Плями на голові, кінцівках та хвості менші, ніж на решті тіла. 

Хвіст

Не надто товстий, пропорційний до тіла й звужується до кінчика.

Лапи

Круглі й компактні, з великими еластичними подушечками та добре зігнутими пальцями.

Вага

Американський кінологічний клуб зазначає, що дорослі гавчики цієї породи мають важити приблизно 20–32 кг.

Зріст

Сягає від 48 до 61 см у холці залежно від статі тваринки.

Особливості характеру далматинів

Собаки мають яскравий темперамент і сильний мисливський інстинкт. Вони надзвичайно активні, віддані своїм петбатькам і не можуть довго перебувати на самоті — згадайте лише песеля Понґо з фільму «101 далматинець». Також більшість далматинів просто обожнюють воду і плавання.

Комунікабельність та щирість дають змогу звірятам добре ладнати з іншими людьми й тваринками за умови правильної соціалізації з раннього віку. Однак вони можуть проявляти гіперактивність та нестримність, якщо не надавати цим улюбленцям достатньо уваги.

Звісно, кожен песик — особистість, тому навіть у межах однієї породи характери все ж відрізнятимуться. Саме індивідуальний підхід — найліпший метод порозумітися з улюбленцем, зблизитися з ним та розкрити його найкращі якості.

Життєві потреби

Вашому улюбленцю знадобляться деякі особисті речі та власний куточок в оселі, де він їстиме, відпочиватиме й гратиметься.

Далматину необхідні:

1. Корм
2. Миски для їжі й води
3. Пелюшки та біорозкладні пакети
4. Щітка, гребінець або дешедер
5. Кігтеріз
6. Засоби для очищення вух та очей
7. Шампунь
8. Спальне місце
9. Амуніція: шлея або нашийник з повідцем
10. Адресник
11. Іграшки
12. Переноска
13. Теплий одяг

Догляд 

Він охоплює багато важливих аспектів для підтримання гігієни й гарного самопочуття тваринки: вичісування, купання, догляд за очима, вухами, лапами тощо.

Шерсть

Грумінг доволі простий: тип та довжина шерсті дозволяють обмежитися вичісуванням кілька разів на тиждень. Для цього підійде спеціальна щітка, гребінець, рукавичка чи дешедер. 

До забарвлення слід бути особливо уважними, оскільки велика його площа має білий колір. Йдеться не лише про забруднення після прогулянок, а й про деякі продукти в раціоні песика, що можуть робити білу шерсть тьмянішою, як-от буряк, морква, гарбуз. Тут у пригоді стане спеціальний шампунь, який позбавляє шерсть жовтизни та підсилює природний відтінок.

Очі та вуха

Догляд за очима полягає в регулярному видаленні прозорих слізних виділень. Вони необхідні песикам для зволоження очей, тож є нормою. Петбатькам слід запастися гігієнічним лосьйоном чи розчином та ватними дисками. Не рекомендуємо використовувати вату, адже її дрібні волокна здатні потрапляти на слизові оболонки й подразнювати їх.

Вушка у далматинів висячі, тому в них може накопичуватися бруд і надмірна кількість сірки. Для їх очищення потрібний спеціальний засіб і ватні диски.

Лапи

Їх достатньо мити після прогулянок, а також захищати від снігу, льоду й реагентів узимку та розпеченого асфальту влітку. У ці періоди змащуйте подушечки лап бальзамом на основі бджолиного воску за 10–15 хвилин до виходу на вулицю.

Як правильно годувати 

Харчування собань має бути збалансованим: містити достатню кількість білків, жирів, вуглеводів, вітамінів та мінералів. Активність далматинів вимагає відповідного насичення калоріями, яке можна отримати лише з якісного збалансованого раціону.

Спеціальні сухі та вологі корми для домашніх улюбленців задовольняють таку потребу. Щоб обрати найкращий для свого далматина, звертайте увагу на склад: джерело і відсоток протеїну (м’ясо чи риба), наявність нутрієнтів, клітковини у вигляді овочів та фруктів. 

Однак уникайте раціонів зі штучними барвниками, консервантами та підсилювачами смаку. Вони здатні викликати у тварин звикання і шкодити здоров’ю. За потреби далматина можна годувати кормом, що призначений для дуже активних песелів, але це краще узгодити з ветеринарним лікарем.

Здоров'я

Песики можуть мати генетичну схильність до глухоти на одне чи обидва вуха, проте її ймовірність залежить від особливостей розведення собак у розплідниках. Обстежуйте улюбленця ще в дитинстві, аби виявити можливі ознаки глухоти завчасно.

Ще однією поширеною проблемою зі здоров’ям далматинів є камені в нирках. Для їх профілактики ветлікарі зазвичай призначають особливе харчування, а також рекомендують петбатькам стежити, щоб песик пив достатньо води. Загалом, час від часу відвідуючи ветклініку зі звірятком, ви завжди будете в курсі найменших змін у його організмі.

Як виховувати далматинів

Унікальною рисою собань є їхня активність: жага до постійного руху, любов до біганини, веселих розваг тощо. Якщо енергійність далматина не спрямовувати в правильне русло, він може стати нестримним. Будьте готові старанно навчати свого песика, оскільки така порода потребує значного фізичного навантаження. 

Регулярні дресирування, спільні ігри, що розвиватимуть не лише мускулатуру, а й інтелект — усе це необхідно для нормального росту й розвитку улюбленця. Зважаючи на пустотливий характер далматинів (хоча часто можна почути про їхню вишуканість, стриманість та справжню звірячу аристократичність), починати навчання краще з дитинства. Рекомендуємо звернутися до професійного кінолога, щоби правильно розставити акценти у вихованні.

Історія походження породи далматин

Існує багато припущень, звідки саме походять песики. Часто назву породи приписують хорватській провінції Далмація. Також подейкують, що це видозмінена із часом версія слова Damachien, яке є поєднанням «dama» (з лат. лань) та французького «chien» (собака). 

Песелі цієї породи залишили слід у церковних хроніках та творах образотворчого мистецтва. Гавчики із забарвленням, схожим на далматинів, зображені на фресці з Тиринфа, створеній у Греції в Мікенську епоху (1600–1100 роки до н. е.). Ще їх можна побачити на таких витворах мистецтва: вівтарній картині «Мадонна з Ісусом та ангелами» в церкві Gospa od Anđela в місті Велий Лошинь, а також фресці в Заострозі.

Протягом XIX століття собані були помічниками пожежників, а саме бігли поруч з екіпажем карет, який поспішав на допомогу. Роль далматинів полягала в «розчищанні» шляху гавкотом та спрямуванні коней. Певно, їх обрали завдяки характерній жвавості, швидкості та пильності, якими вирізняються песелі.

Якщо говорити про затвердження офіційного зовнішнього вигляду породи та її визнання, то згадки й перші спроби опису зустрічаються в церковних хроніках XVI–XVIII століть (зокрема в записах єпископа Петра Бакіча) та працях натуралістів (Томаса Пеннанта, Томаса Бевіка). Перший неофіційний стандарт породи був написаний англійцем на ім'я Веро Шоу в 1882 році. Офіційний же побачив світ 7 квітня 1955 року під назвою «Dalmatian Huntingdog». Його склала Міжнародна кінологічна федерація.

Плюси та мінуси утримання собань цієї породи

Далматини — безумовно, неймовірні улюбленці, адже вирізняються купою чудових рис характеру та фізіологічними особливостями, які роблять їх унікальними:

• Енергійність. Песики ідеально підійдуть для людей, які люблять спорт, довгі прогулянки чи біг, адже залюбки складуть їм у цьому компанію.
• Високий інтелект. Завдяки своїй кмітливості далматини добре піддаються дресируванню та навчанню.
• Простий грумінг. Тваринки мають коротку шерсть, тому вичісувати їх достатньо 1–2 рази на тиждень.

Однак ця порода має деякі інші особливості, які варто врахувати перед тим, як завести такого собаню:

• Постійна потреба в активності. Через свою енергійність далматини не підходять людям із малорухливим способом життя.
• Генетичні захворювання. Порода може бути схильною до деяких проблем зі здоров’ям, зокрема вродженої глухоти, а також появи каменів у нирках.
• Нестримність. Без належного фізичного та розумового навантаження далматини здатні проявляти надмірну активність та вдаватися до деструктивної поведінки.

Цікаві факти про далматинів

1. Новонароджені цуценята не мають плямок. Вони починають з’являтися протягом перших кількох тижнів, і до трьох місяців у більшості песомалюків розвивається повноцінний малюнок. 

2. Не існує далматинів з однаковими плямами. Усі собаки цієї породи мають унікальний плямистий візерунок на своєму шерстному покриві, що робить кожного представника породи особливим. До того ж плямки можуть відрізнятися за формою, розміром і розташуванням. Це схоже на те, як не існує двох однакових сніжинок.

3. Далматинів часто називають пожежними або каретними собаками. Протягом XIX століття гавчиків часто залучали до каретного екіпажу, що займався гасінням пожеж. Далматини бігли поруч із запряженими кіньми, спрямовуючи їх у потрібному напрямку. Пізніше від такої традиції відмовилися, коли пожежні машини стали моторизованими.

4. Порода набула величезної популярності після виходу фільму «101 далматинець». Велика кількість людей стала петбатьками таких песиків. Однак, на жаль, через некомпетентність у їхньому вихованні, багатьох звірят повернули назад. Річ у тім, що фільм зобразив суто позитивну сторону спільного життя із собанями. Важливо пам’ятати і про високу активність далматинів, яким потрібен постійний рух і фізичне навантаження.

Хвостаті зірочки

Певна річ, одразу пригадується роман англійської письменниці Доді Сміт про викрадення цуценят-далматинів «101 далматинець», однойменний анімаційний фільм студії Disney (1961), екранізації 1996 та 2000 років, які зробили породу відомою у всьому світі. У стрічках можна побачити справжніх звірячих акторів, зокрема собань, що зіграли Понґо та Періту. Це чуттєва історія про кмітливих та вірних песиків, яка влучає в саме серце.

Популярним далматином став надзвичайно милий Вайлі зі штату Колорадо в США. Одного разу його звіромама Лексі Сміт поділилася світлиною в соцмережі, де видно незвичайний носик Вайлі: чорні плямки навколо нього утворили форму серця. Це виглядало просто казково, тож одразу привернуло увагу людей, зробивши цей чудовий дует відомим.

В австралійському місті Балларат у собані породи далматин Майлі народилося аж 18 цуценят — 12 дівчаток та 6 хлопчиків! Це одразу стало новим звірячим рекордом у тій місцевості. До того ж песомалюки з’явилися на світ 18 травня, що дивним чином відповідає кількості крихіток у потомстві.

Відомі петбатьки собак 

Звіротатом далматина був навіть перший президент Сполучених Штатів Америки — Джордж Вашингтон. Цікаво, що за все своє життя він мав дуже багато песиків різноманітних порід.

Поширені запитання про собак породи далматин

Щоб ваше петбатьківство було комфортним, а стосунки з песиком злагодженими, дізнавайтеся більше про породу в цьому блоці.

Скільки живуть далматини?

У середньому далматини живуть 11–13 років. На їхнє довголіття впливають якісний раціон, належний догляд, регулярна фізична активність, своєчасні відвідини ветлікаря, сприятливе емоційне середовище. Генетика також відіграє велику роль, тому беріть собань винятково у розплідниках з гарною репутацією.

Чи добре далматинці ладнають із дітьми?

Завдяки своєму доброзичливому, активному та грайливому характеру вони можуть легко потоваришувати з малечею. Песики люблять увагу та розваги, проте саме через їхню енергійність і подекуди невгамовність потрібно бути обережними. Варто пояснити дитині, як поводитися з тваринкою, що таке її особисті кордони, коли звірятко краще не чіпати тощо.

Чи можна тримати далматина у квартирі?

Якщо собаня має достатньо фізичної активності під час прогулянок, то межі квартири не будуть створювати для нього дискомфорту. Далматини чудово адаптуються до життя у будь-якій оселі, якщо матимуть багато вашої уваги, вдосталь часу на прогулянках, а також комфортний особистий куточок удома, де зможуть їсти, гратися та відпочивати.

Як часто потрібно вигулювати далматина?

Цій породі треба щонайменше дві прогулянки на день — вранці та ввечері. Тривати вони мають приблизно 30–60 хвилин, однак усе залежатиме від індивідуальних потреб песеля. Важливо не просто гуляти на свіжому повітрі з улюбленцем, а й залучати його до активностей, веселих розваг, бігу та інших фізичних навантажень. Так ви допомагатимете далматину вивільняти надлишкову енергію, підтримувати здоров’я та отримувати справжнє звіряче щастя.