Екто- й ендопаразити у собак і котів: причини появи та симптоми зараження

Гарне самопочуття звірят значною мірою залежить від наявності паразитів на шкірних покривах чи всередині організму. Вони спричиняють неабиякий дискомфорт та можуть навіть призвести до проблем зі здоров’ям. Ба більше, багато видів передаються від тварин до людей. Однак можна контролювати появу цих непроханих гостей у своїх домашніх хижаків. Розповідаємо все про екто- й ендопаразитів у собак та котів.

Види паразитів у тварин

Їх можна розділити на дві основні групи: ектопаразити й ендопаразити. Вони мають свої особливості життєвого циклу та шляхи зараження.

Ендопаразити тварин (внутрішні)

Ця група локалізується всередині організму, вражаючи різні внутрішні органи: шлунково-кишковий тракт, легені, серце, печінку, кровоносну або навіть нервову системи. Найпоширенішими ендопаразитами є круглі черви (нематоди), які паразитують у кишечнику та легенях, стрічкові (цестоди), що прикріплюються до стінок кишечника, плоскі (трематоди), лямблії, токсоплазми тощо. Особливо небезпечними є дирофілярії, які оселяються в серці та судинах і можуть призвести до летальних наслідків.

Ектопаразити тварин (зовнішні)

Вони живуть на поверхні тіла, харчуючись кров'ю, шкірним секретом, частинками шкіри. До ектопаразитів належать блохи, кліщі, воші, волосоїди та інші комахи. Усі вони можуть спричиняти свербіж, запалення, пошкодження шкіри, випадіння шерсті та бути переносниками гельмінтів і небезпечних захворювань, таких як піроплазмоз та бореліоз. Деякі кліщі, наприклад, вушні, здатні викликати отит.

Як відбувається зараження

Поява паразитів у котиків та песиків часто спантеличує петбатьків, адже вони надають їм увесь необхідний догляд, а деякі звірята навіть не виходять за межі оселі. Насправді ж паразити можуть поширюватися багатьма шляхами:

Навколишнє середовище

Певні види гельмінтів та їхні яйця існують у ґрунті й навіть воді. Також у зонах вигулювань тварин нерідко залишаються сліди фекалій, які можуть містити паразитів.

Інші звірята

Якщо у вас кілька хвостиків, то ті, що регулярно вигулюються, здатні приносити екто- чи ендопаразитів додому. Контактуючи зі звірятами на вулиці, тваринками ваших близьких або знайомих, коте чи собаня може також заразитися. Паразити зазвичай передаються й від матері до звіромалюків.

Їжа та вода 

Продукти натурального раціону, зокрема сире м'ясо, яке не пройшло відповідне оброблення, неякісна вода – усе це може бути джерелом ендопаразитів. У разі спільного проживання двох та більше тваринок в оселі, треба забезпечити їм індивідуальні миски, аби зменшити ризик інфікування.

Ваш одяг та взуття

Петбатьки приносять екто- й ендопаразитів з вулиці на своїх речах, зовсім цього не підозрюючи. Навіть котики, які не виходять за межі оселі, зазвичай допитливо вивчають своїми носиками незнайомі для них запахи (на верхньому одязі чи черевиках), тому можуть заразитися.

Чим небезпечні зовнішні та внутрішні паразити для улюбленців

Ектопаразити, як-от блохи чи кліщі, завдають значної шкоди тваринам, спричиняючи не тільки свербіж і подразнення шкіри, але й підвищуючи ризик розвитку інфекцій. Всмоктуючи кров, вони можуть призвести до анемії, особливо у звіромалюків, тваринок похилого віку чи ослаблених улюбленців. До того ж ці паразити бувають переносниками таких хвороб: бореліозу, енцефаліту, анаплазмозу, ерліхіозу та інших. 

Ендопаразити, зокрема стрічкові чи круглі черви, можуть вражати внутрішні органи, спричиняючи інтоксикацію, виснаження, порушення травлення та анемію. Серцеві гельмінти завдають серйозної шкоди серцю, судинам та легеням, інколи призводячи до летальних наслідків. Інші ендопаразити, наприклад, токсоплазма або лямблії, й узагалі порушують роботу нервової системи.

Симптоми зараження

Вказати на появу ектопаразитів у вашого улюбленця можуть такі ознаки: 

• свербіж шкіри; 
• подразнення;
• висипи; 
• випадіння шерсті; 
• дерматит; 
• зміни в поведінці (роздратування, перепади настрою). 

Про наявність ендопаразитів зазвичай свідчать наступні явища: 

• кашель; 
• блювання; 
• посилення чи зниження апетиту; 
• закреп або навпаки діарея; 
• наявність крові чи безпосередньо гельмінтів у фекаліях.

Пам’ятайте, що будь-які симптоми у тварин потребують обстежень та уточнень ветеринарного лікаря, адже можуть бути пов’язаними з іншими проблемами.

Що робити у разі зараження

Впоратися з непроханими гостями у тваринки можна завдяки регулярним обробленням спеціальними засобами. Підбір конкретного залежить від багатьох факторів: віку, розміру породи, типу паразитів тощо. 

Наступні рекомендації допоможуть вам ефективно та надійно захистити улюбленця:

1. Проконсультуйтеся з ветлікарем. Перед застосуванням будь-чого нового необхідний огляд стану здоров’я фахівцем, аби не нашкодити котику чи песику. Організм може мати непереносність деяких активних речовин або компонентів.
2. Підбирайте відповідний препарат. Користуйтеся спеціальними засобами для нявчиків та окремими для гавчиків, тобто обирайте їх для потреб конкретної тварини. Так само варіанти для дорослих звірят шкодитимуть кошенятам чи цуценятам.
3. Вивчайте призначення на пакованні. Обирайте засіб, який захищатиме від тих паразитів, котрих ви хочете позбутися, бо не всі препарати комбіновані. Знайомі у вашій практиці таблетки, краплі чи суспензії можуть бути недієвими проти іксодових кліщів.
4. Дотримуйтесь дозування. Насамперед дізнайтеся вагу улюбленця, щоби визначити правильну для нього кількість препарату із запропонованих рекомендацій виробника або ветлікаря. Коли маса звіродитини виявляється межовою – стоїть між двома дозуваннями – обирайте варіант для більшої. Наприклад, для ваги 4 кг краще обрати засіб із дозуванням від 4 кг, а не до. Однак не діліть дозу (таблетку, піпетку з краплями), розраховану на одну тварину.
5. Проводьте оброблення систематично. Лише завдяки регулярності можна надійно захистити улюбленця від паразитів. Від глистів треба проводити профілактику приблизно 1 раз на 3 місяці. Її варто здійснювати частіше, лише якщо тварина входить до групи ризику, а також під час льоту комах, оскільки вони сприяють поширенню гельмінтів. Оброблення бліх та кліщів більш індивідуальні. Уважно вивчайте інструкцію, де вказаний термін дії, щоб вирахувати періодичність. 
6. За потреби комбінуйте засоби. Для надійнішого захисту можна поєднувати препарати, як-от нашийник від кліщів разом із краплями. Проте активні речовини в них мають бути різними, аби уникнути інтоксикації в улюбленця. Рекомендуємо проконсультуватися з ветлікарем щодо цього питання. Зверніть увагу! Між обробленнями кількома засобами краще робити 5-10 днів перерви.

Висновок

Екто- й ендопаразити однаково небезпечні для собак та котів. Вони можуть проникати як усередину організму, так і пошкоджувати зовнішні покриви. Потрібно регулярно оброблювати улюбленців, дотримуючись певних правил, адже кожен хвостатик має індивідуальні особливості сприйняття або навіть непереносність тих чи інших речовин. Хворих, ослаблених тварин, звіромалечу інколи не рекомендується обробляти взагалі. Часом необхідно дочекатися певного віку цуценяти чи кошеняти, щоб розпочати профілактику.

Не забувайте і про гігієну спальних місць, куточків для годування, відпочинку тварин та вчасно проводьте всі необхідні процедури: грумінг, купання, підстригання кігтів.

Нехай ваш улюбленець матиме хороше самопочуття, буде активним, задоволеним і відчуватиме звіряче щастя наповну!

Поширені запитання про паразитів у собак та котів

Більше корисної інформації та рекомендацій на цю тему ви можете знайти тут.

Який найбільш небезпечний паразит для домашніх улюбленців?

Будь-які паразити становлять небезпеку для звірят, оскільки можуть спричиняти серйозні захворювання, алергічні реакції та загальний дискомфорт. Проте існують такі види, які особливо дошкуляють, зокрема кліщі, які часто є переносниками піроплазмозу та бореліозу. Варто остерігатися й таких гельмінтів, як дирофілярій, які можуть призвести до летальних наслідків.

Як захистити тварин від ектопаразитів?

Слід регулярно обробляти їх спеціальними засобами: краплями на холку, таблетками, суспензіями тощо, які може порадити ветлікар. Частота цієї процедури залежить від віку улюбленця, ваги та інших індивідуальних особливостей. Важливо також підтримувати чистоту в оселі: час від часу прати лежаки, очищувати іграшки тваринки, а після прогулянок оглядати її шерсть на наявність ектопаразитів.

Як передаються ектопаразити?

Зазвичай це відбувається через прямий контакт із зараженими звірятами, навколишнє середовище або особисті предмети (гребінці, іграшки, лежаки). Блохи можуть передаватися від однієї тварини до іншої, а кліщі – підступно вичікувати у траві, зарослях та кущах. Деякі паразити потрапляють у дім навіть через ваш одяг або взуття.

Чим небезпечні ендопаразити?

Вони вражають внутрішні органи тварин (шлунково-кишковий тракт, серце, легені тощо) та здатні викликати серйозні захворювання. Ендопаразити нерідко спричиняють виснаження організму, розлади травлення, анемію та ослаблення імунітету. Деякі з них, як-от дирофілярії, можуть призвести до летальних наслідків та є небезпечними навіть для людей.