Мейн-кун

Їм приписували родинні звʼязки з єнотами, називали собаками в котячому тілі й вигадували різні історії походження. Якби у світі тварин існувала жовта преса, мейн-куни були б її головними героями. Однак, щоб закохатися в цих муркотунів, жодні легенди не потрібні. Розповідаємо, чому мейн-куни вже багато років підкорюють серця петбатьків у всьому світі.

Петбатькам важливо знати насамперед:

• потребує регулярного догляду за шерстю
• товариський і сімейний
• належить до великих порід
• неговіркий, мало нявкає
• кмітливий, здібний до команд
• привʼязується до петбатьків і любить бути поруч

Огляд котів мейн-кун

Чим мейн-кун вирізняється серед інших порід котів

1. Тривале дорослішання. Більшість домашніх котів досягають свого остаточного розміру приблизно до року, тоді як мейн-куни ростуть до 3 років. Тож ще довго зберігають свою кошенячу грайливість і любов до пустощів.
2. Один із найбільших домашніх котів. Розміри мейн-кунів справді вражають: дорослі самці зазвичай важать 6–9 кг, а від носика до кінчика хвоста можуть сягати майже метра. Наприклад, найбільший мейн-кун у світі Стьюї має довжину 123 см, а український кіт-рекордсмен Кекс — 121 см.
3. Мало й тихо нявкають. Ці котани охоче спілкуються з людьми, а проте рідко голосно нявкають. Натомість вони муркочуть, щебечуть і видають мʼякі кумедні звуки. 
4. Порода, яку створила природа. На відміну від багатьох інших порід, мейн-куни сформувалися природним шляхом, без участі селекціонерів. Саме природа подарувала їм густу шерсть, великі лапи й міцну статуру.
5. Часто цікавляться водою. Не кожен мейн-кун любить купатися, але багато хто з них зовсім не боїться води. Вони можуть ловити лапкою струмінь із крана, гратися з водою в мисці або з цікавістю спостерігати за всім, що дзюрчить.

Стандарти породи мейн-кун

Переплутати мейн-куна з іншою породою майже неможливо. У нього велика голова з квадратною мордочкою, міцним підборіддям і високими вухами з китицями. Також для цих муркотунів характерна густа напівдовга шерсть із пишним коміром на шиї та «штанцями» на задніх лапах, а довгий пухнастий хвіст майже дорівнює довжині тіла.

Дорослий мейн-кун має довге прямокутне тіло, широкі груди й сильні лапи з пухнастими пучками шерсті між пальцями. Забарвлення може бути майже будь-яким, окрім шоколадного, лілового, циннамон, фавн та колор-поінт. Очі найчастіше бувають зеленими, золотими чи мідними, а в білих мейн-кунів — блакитними або різнокольоровими.

Різновиди породи

Офіційно всі мейн-куни належать до однієї породи й не мають різновидів. Однак серед заводчиків іноді говорять про американський та європейський типи, які відрізняються переважно особливостями зовнішності.

• Американський тип вважають ближчим до перших мейн-кунів. Такі котики зазвичай мають мʼякші риси мордочки, більш округлі очі та трохи компактнішу статуру.
• Європейський тип має більш виразну зовнішність. У цих нявчиків довша мордочка, високо поставлені вуха з великими китицями, трохи розкосі очі й більш витягнуте тіло. 

Темперамент та характер котів мейн-кун

Не дайте цим велетням себе обдурити. За серйозною мордочкою ховається дуже лагідний, спокійний і товариський коте. Мейн-куни сильно привʼязуються до своїх людей, люблять бути поруч, ходять слідом по квартирі й часто цікавляться, чим ви займаєтеся. Водночас вони не навʼязуються й поважають особистий простір петбатьків.

Також мейн-куни зазвичай добре ладнають із дітьми, іншими котами й навіть песелями. Вони кмітливі, допитливі, швидко вчаться нового й люблять інтерактивні іграшки та головоломки. Багато мейн-кунів легко освоюють прості команди, саме тому їх часто жартома називають котами із собачим характером.

Життєві потреби: у чому звіряче щастя мейн-кунів

1. Більше простору. Мейн-кун — кіт із розмахом, тож і його речі мають бути відповідними. Просторий лоток, велика лежанка та широкі миски зроблять життя улюбленця значно комфортнішим.
2. Ігри щодня. Попри врівноважений характер, мейн-куни дуже допитливі. Вудки, мʼячики, інтерактивні іграшки чи головоломки допоможуть задовольнити їхню цікавість, підтримати активність і не дадуть занудьгувати.
3. Міцна кігтеточка. Ці котани обожнюють лазити, точити кігтики й оглядати свої володіння з висоти. Саме тому їм потрібна висока й надійна кігтеточка або цілий котячий комплекс. Важливо, щоб конструкція була стійкою й легко витримувала вагу пухнастого гіганта. 

І, звісно, не забувайте про регулярне спілкування. Мейн-куни дуже люблять проводити час зі своїми людьми. Їм важливо не тільки смачно поїсти й поспати, а й погратися, отримати свою порцію ніжностей і просто побути поруч із петбатьками.

Догляд за мейн-куном

Розкішна шерсть мейн-куна потребує регулярного догляду, але не настільки складного, як може здатися. Зазвичай достатньо вичісувати муркотуна 2–3 рази на тиждень, а під час сезонного линяння — частіше. Особливу увагу приділяйте шерсті на животі, за вушками та на задніх лапах, адже саме там найчастіше утворюються ковтуни. Для мейн-кунів також варто обирати міцні гребінці та щітки, які добре прочісують густу напівдовгу шерсть. 

Не забувайте й про базову гігієну. Регулярно оглядайте вушка та очі улюбленця, а за потреби протирайте їх спеціальними засобами. Невелика кількість прозорих виділень з очей є цілком нормальною, але рясні виділення, почервоніння чи набряк — привід звернутися до ветеринарного лікаря. Також регулярно чистьте зуби та за потреби підстригайте кігтики. А щоб муркотун спокійно сприймав усі процедури, варто привчати до них ще змалку. 

Який корм обрати для мейн-куна

Мейн-куни ростуть довше за більшість інших порід і мають велику, міцну статуру. Саме тому їм особливо важливо отримувати збалансований раціон, який забезпечить організм необхідною кількістю білків, жирів, вітамінів і мінералів.

Через повільний ріст малюків мейн-кунів зазвичай довше годують кормом для кошенят, ніж представників багатьох інших порід. Залежно від рекомендацій виробника та індивідуальних потреб улюбленця, перехід на дорослий раціон часто відбувається у віці 15 місяців. 

Для дорослих котів можна обирати спеціальні корми для великих порід. Вони розроблені з урахуванням особливостей мейн-кунів: містять поживні речовини для підтримки суглобів, серця й здорової мʼязової маси, а також мають гранули відповідного розміру, які зручніше розгризати. 

Мейн-куни мають густу напівдовгу шерсть, тому їм також чудово підійдуть раціони з омега-3 та омега-6 жирними кислотами, біотином, цинком і вітамінами, які допомагають підтримувати здоровʼя шкіри та красу шерсті.

Найкраще підбирати харчування разом із ветеринарним лікарем, адже він допоможе врахувати вік, вагу, рівень активності та особливі потреби саме вашого муркотуна. І, звісно, незалежно від типу раціону, у котика завжди має бути доступ до свіжої питної води.

Як дбати про здоровʼя муркотуна

Загалом мейн-куни — міцні й витривалі котани, але, як і багато породистих тварин, мають схильність до деяких спадкових захворювань. Найчастіше у них трапляються гіпертрофічна кардіоміопатія — хвороба серця, дисплазія кульшових суглобів та спінальна мʼязова атрофія, яка впливає на роботу мʼязів.

Це зовсім не означає, що кожен мейн-кун обовʼязково зіткнеться з такими проблемами. Однак, щоб улюбленець залишався здоровим якомога довше, важливо регулярно проходити профілактичні огляди у ветлікаря, стежити за вагою, забезпечити збалансоване харчування та не пропускати вакцинацію й обробки від паразитів. А якщо помітили зміни в поведінці, ході, апетиті чи диханні — не відкладайте візит до ветеринарного лікаря. 

Історія породи мейн-кун

Навколо походження мейн-кунів ходить стільки легенд, що вистачило б на окрему книжку. Одні розповідають, що ці котани зʼявилися від схрещування домашніх котів із єнотами, хоч біологічно це просто неможливо. Інші повʼязують породу з улюбленцями французької королеви Марії-Антуанетти, які нібито припливли до Америки на кораблі. 

Насправді історія мейн-кунів значно простіша. Їхні предки жили на фермах американського штату Мен, де допомагали боротися з гризунами. Життя в холодному кліматі поступово сформувало їхню зовнішність: густу водовідштовхувальну шерсть, великі лапи з пучками шерсті між пальцями та довгий пухнастий хвіст, який допомагав зігріватися взимку.

Свою назву порода отримала саме на честь штату Мен (Maine), а слово coon найімовірніше зʼявилося через пухнастий хвіст, який комусь нагадав єнота (raccoon). Уже наприкінці XIX століття мейн-куни стали зірками перших американських виставок котів. Відтоді їхня популярність лише зростала, і сьогодні це одна з найулюбленіших порід муркотунів у світі.

За та проти утримання котів цієї породи

Не дивно, що мейн-куни так легко підкорюють серця петбатьків. Ось за що їх люблять найбільше.

• Лагідний і врівноважений характер. Мейн-куни рідко конфліктують, добре ладнають із дітьми, іншими котами та часто навіть із собаками.
• Компанійські, але не навʼязливі. Ці котани люблять бути поруч зі своїми людьми, проте не вимагатимуть уваги щохвилини.
• Дуже кмітливі. Швидко освоюють нові навички, люблять інтерактивні іграшки та із задоволенням досліджують усе навколо.

Попри всі переваги, у мейн-кунів є кілька особливостей, які теж варто врахувати.

• Багато шерсті. Без регулярного вичісування вона залишатиметься на меблях, одязі й підлозі, а ще можуть утворюватися ковтуни.
• Потрібно більше простору. Мейн-кунам потрібні великі лежанки, місткий лоток, міцна кігтеточка й достатньо місця для активності.
• Погано переносять самотність. Хоча ці муркотуни й досить самостійні, вони сильно привʼязуються до своїх людей і не люблять надовго залишатися без спілкування.

Поширені запитання про мейн-кунів

Більше цікавого про цю породу та догляд за нею дізнавайтеся тут. 

Чим годувати мейн-куна?

Обирайте якісні корми за віком, рівнем активності та станом здоровʼя. Для мейн-кунів також добре підійдуть спеціальні раціони для великих порід, створені з урахуванням їхніх фізіологічних особливостей.

Як доглядати за мейн-куном?

Регулярно вичісуйте шерсть, підтримуйте гігієну очей, вух і зубів, підстригайте кігтики за потреби та своєчасно проводьте вакцинацію й обробку від паразитів.

Скільки живуть мейн-куни?

У середньому мейн-куни живуть 9–15 років. Правильне харчування, профілактичні огляди у ветеринарного лікаря, достатня фізична активність і підтримання здорової ваги допомагають улюбленцю прожити довге й по-звірячому щасливе життя.

Як часто потрібно вичісувати шерсть?

У більшості випадків вичісувати мейн-кунів достатньо 2–3 рази на тиждень. Під час сезонного линяння краще робити це частіше, щоб запобігти утворенню ковтунів.

Чому мейн-куну потрібні міцні миски й аксесуари?

Мейн-кун — великий і сильний котик, тому звичайні аксесуари не завжди для нього зручні. Просторий лоток, велика лежанка, стійкі миски, міцна кігтеточка та надійний котячий комплекс забезпечать муркотуну комфорт і прослужать значно довше.

Як часто купати мейн-куна?

Мейн-куни, як і більшість котів, не потребують регулярних купань. Робити це варто лише тоді, коли шерсть сильно забруднилася або за рекомендацією ветеринарного лікаря. Водночас важливо використовувати лише спеціальні шампуні, призначені саме для котів.