Сибірський хаскі

Неймовірно швидкі їздові собаки чи затяті співуни? Сибірські хаскі зібрали навколо себе стільки цікавих фактів та історій, що годі й говорити. Песики змагалися на перегонах в упряжках, врятували людей від епідемії, а сьогодні й узагалі стали справжніми зірками соцмереж зі своїми драматичними «музичними» виступами. Якщо ви мрієте стати петбатьками цих енергійних звірят, варто підготуватися заздалегідь, адже їхні здоров’я, догляд, харчування та виховання потребують особливої уваги.

Опис породи сибірський хаскі

Петбатькам важливо знати насамперед

• Потребують тривалих прогулянок
• Дуже активні собаки
• Голосно виють та гавкають
• Інтенсивно линяють
• Необхідний грумінг 1 раз на 2-3 дні
• Не схильні до зайвої ваги

Стандарт породи сибірський хаскі

Песики володіють атлетичною тілобудовою та неймовірними очима. Відповідно до стандарту Міжнародної кінологічної федерації звірята мають виглядати так.

Тіло

Грудна клітка досить глибока та сильна, але не надто широка. Шия середньої довжини. 

Очі

Очі мигдалеподібні й трохи косо поставлені. Колір буває карий або блакитний, інколи зустрічаються різнокольорові очі, що робить погляд песелів ще чарівнішим. 

Голова

Мордочка має середню довжину і поступово звужується до носа. До речі, у гавчиків із чорною, сірою та соболиною шерстю носик теж чорний, у рудих хаскі — печінковий, у білих він може мати чорний, печінковий або тілесний колір. 

Вуха

Трикутної форми зі злегка загостреними кінчиками, високо посаджені на голові та добре вкриті шерстю.

Шерсть

Собані мають м’яке і щільне підшерстя, що зумовило пристосування тваринок до суворих морозів північних регіонів. Остьові волоски прямі й нежорсткі.

Забарвлення

Зустрічається агуті, чорне, сіре, соболине, руде, біле. Колір однотонний або має декілька відтінків чи містить білі плями.

Хвіст

Посаджений трохи нижче лінії верху і дуже пухнастий з усіх боків. 

Лапи

Овальної форми, середнього розміру, компактні й густо покриті шерстю між пальцями й подушечками.

Вага

Змінюється залежно від статі:

Зріст

У самця та самиці зріст дещо відрізняється:

Темперамент та характер собак породи сибірський хаскі

Песики люблять компанію людисьок, тому без петбатьків починають нудьгувати. Звірята обожнюють гратися, досліджувати світ, поринати у пригоди і часто бувають нетерплячими, однак водночас досить пильні та кмітливі. 

Це ідеальні звіродіти, якщо ви віддаєте перевагу активному способу життя. Хоча попри свій жвавий темперамент, хаскі — ніжні та чутливі. Вони не люблять залишатися на самоті надто довго, адже можуть почати сумувати та навіть вдаватися до деструктивної поведінки. 

Життєві потреби

Вашому улюбленцю знадобляться деякі особисті аксесуари та власний куточок в оселі, де він їстиме, відпочиватиме та гратиметься.

Список базових речей для сибірського хаскі:

1. Корм
2. Миски для їжі та води
3. Пелюшки та біорозкладні пакети
4. Щітка, гребінець або фурмінатор
5. Кігтеріз
6. Засоби для очищення вух та очей
7. Шампунь
8. Спальне місце
9. Амуніція: шлея або нашийник з повідцем
10. Адресник
11. Іграшки
12. Переноска

Догляд за сибірськими хаскі 

Щоб підтримувати гарне самопочуття тваринки та її охайний зовнішній вигляд, заздалегідь плануйте проведення кількох процедур: грумінгу, купання, очищення очей та вух, миття лап і підстригання кігтів.

Шерсть

Оскільки собані мають середню довжину шерсті та густе підшерстя, найкраще вичісувати їх двічі або тричі на тиждень, під час періоду линяння — частіше. Так ви допоможете тваринкам почуватися легше, адже так шерстний покрив звільняється від відмерлих волосків, а кровообіг шкіри покращується. Для хаскі можна озброїтися пуходеркою, гребінцем із середньою відстанню між зубцями для прочісування остьової шерсті, а також фурмінатором, леза якого дістають відмерлі волоски.

Очі та вуха

Дбати про очі потрібно регулярно, адже в кутиках з'являються фізіологічні прозорі виділення. Спеціальний лосьйон чи розчин та ватні диски допоможуть з цим впоратися. За будь-яких інших змін з очима та їхніми виділеннями краще звернутися до ветеринарного лікаря для обстеження улюбленця.

Великі трикутні вуха цих активних собань також можуть періодично бруднитися й накопичувати вушну сірку. Їх потрібно протирати гігієнічним засобом та ватними дисками, але не використовуйте спирт та ватні палички — вони можуть нашкодити цьому органу чуття.

Лапи

Дуже активний спосіб життя — це про хаскі. Старайтеся регулярно піклуватися про те, щоб їхні лапки завжди були чистими. Після прогулянок ретельно мийте їх, для чого ми рекомендуємо використовувати лапомийку. Змащуйте подушечки лап спеціальним бальзамом перед виходом на вулицю взимку та влітку, щоб захистити їх від розпеченого асфальту. Ще одна важлива процедура — підстригання кігтів. Приблизно 1 раз на місяць робіть це кігтерізом-ножицями, кусачками чи гільйотинним інструментом. Інколи середні кігті у собань сточуються природним шляхом, а от бокові потрібно підрізати.

Харчування

Сибірський хаскі — активна і витривала порода, яка потребує збалансованого раціону, щоб постійно поповнювати запаси енергії та поживних речовин в організмі. Основу харчування повинні становити білки (якісне м'ясо або риба), жири та вуглеводи. Під час вибору сухого чи вологого корму звертайте увагу на склад: джерело протеїнів, наявність овочів, фруктів, вітамінів та відсутність штучних барвників, підсилювачів смаку і консервантів, які викликають звикання у тварин. 

Правильно підібраний корм не тільки забезпечує енергією, але й підтримує загальне здоров'я собаки. Можна час від часу тішити улюбленця ще й ласощами, до того ж їх зручно використовувати як заохочення під час тренувань. Однак частування мають становити не більше 10% від добового раціону.

Продукти з людського столу аж ніяк не є оптимальним харчуванням для сибірських хаскі. Ба більше, більшість небезпечні для песиків: ковбасні вироби, копченості, кістки, цибуля, часник, жирна або смажена їжа, соуси, виноград і родзинки, шоколад тощо. Якщо ви плануєте годувати звірятко натуральним раціоном, узгодьте перелік підхожих продуктів з ветлікарем.

Здоров’я

Як і в усіх порід, у сибірських хаскі є схильність до деяких захворювань: артриту, дисплазії кульшового суглоба та захворювань очей, однак ризики досить низькі. Цуценята народжуються цілком здоровими, якщо розплідники ретельно дбають про здоров’я своїх звірят. 

Сибірські хаскі переважно не мають схильності до набору зайвої ваги, є активною та енергійною породою. Якщо годувати улюбленця якісним збалансованим раціоном, він ростиме здоровим та сповненим сил. Візити до ветлікаря підтримуватимуть його стан в нормі, оскільки спеціаліст зможе вчасно діагностувати можливі проблеми, надати професійні рекомендації та забезпечити необхідну профілактику для вашого хаскі.

Потреба в активності

Оскільки це дуже активні та енергійні від природи хвостатики, вони потребують навчань та гарного фізичного навантаження, що неабияк розвиватиме м’язи та розумові здібності. Певна річ, комунікабельність сибірських хаскі просто не обійдеться без веселих побігеньок разом зі своїми людьми. Тіште собань цікавими забавками, спільними іграми, довгими прогулянками на свіжому повітрі. Для навчань додатково можуть згодитися тренувальні снаряди, а якщо знадобиться приборкати норовливий характер звірятка, зверніться до професійного кінолога.

Як зʼявилася порода 

Сибірський хаскі є однією з найстаріших порід, що походить від їздових собак, виведених чукчами північно-східного Сибіру. Гавчиків вони використовували для пересування в упряжках і завжди були із тваринками поруч в усіх інших аспектах життя, навіть грілися та спали разом. Ці домашні хижаки стали невід’ємною частиною фольклору народу. Подейкують, нібито гени сибірських хаскі мають щось спільне із вовками, але дослідження показали, що це не так. Нащадками вовків звірят можна назвати хіба що за майстерне вміння вити. 

У 1909 році собані завітали на Аляску для участі в міждистанційних перегонах і відтоді неодноразово перемагали інших учасників. Дещо пізніше, у 1925 році сталася знакова подія: порода неабияк вразила світ, урятувавши містечко Ном, що в Алясці, від епідемії дифтерії. Песики доставили упряжкою потрібну для лікування хвороби сироватку з Ненани. Понад 674 милі (1085 км) собаки боролися з хуртовиною та суцільною кригою, аби протягнути людям лапку допомоги.

Офіційно визнаною порода була, зокрема, Американським кінологічним клубом у 1930 році. За його даними сибірський хаскі є 12-ю за популярністю породою в США. 

Дещо пізніше звірята допомагали освоювати Антарктиду в експедиції, яку часто називають «Операція Highjump».

За та проти утримання сибірського хаскі

Сибірські хаскі мають безліч плюсів і можуть стати чудовими улюбленцями, зокрема завдяки таким рисам:

• Дружелюбність. Гавчики люблять людей, чудово ладнають з дітьми та іншими собаками, завдяки чому з ними легко та приємно комунікувати.
• Енергійність та витривалість. Це ідеальна порода для людей, які обожнюють довгі прогулянки та спорт. Хаскі неодмінно складуть вам компанію під час активного відпочинку та погодяться на будь-які пригоди.
• Густе підшерстя. Завдяки особливому шерстному покриву песики здатні витримувати до -20°C за умови активного руху. Тож зазвичай вони не потребують додаткового утеплення взимку.

Однак порода підійде тим петбатькам, які готові приділяти їй багато часу, енергії та уваги, адже собані мають ще й такі особливості у своїй фізіології та характері:

• Високі потреби в активності. Для повільного ритму життя хаскі може не підійти. Звірятам необхідні тривалі прогулянки і багато фізичного навантаження.
• Схильність утікати. Інколи любов песиків до побігеньок та дослідження світу не спиняє їх ані перед чим. Проте не всі представники цієї породи мають таку звичку.
• Інтенсивне линяння. Йдеться про сезонне оновлення шерстного покриву, яке відбувається навесні і восени. У звірят дуже густе підшерстя, тож грумінг може стати справжнім викликом.

Цікаві факти

Факт №1. Сибірські хаскі не є напіввовками. Цей міф про песиків лунає досить часто, адже їхній зовнішній вигляд справді дуже нагадує вовків. Насправді хаскі — суто домашні хижаки, які століттями розводилися корінними народами Сибіру для роботи в упряжках. ДНК тваринок нічим не відрізняється від інших порід собак. Вони віддалені від вовків як генетично, так і поведінково.

Факт №2. У хаскі бувають різнокольорові очі — одне блакитне, інше каре. Таке явище називають гетерохромією, яка ніяк не впливає на гостроту зору собаки. Різноколірність виникає через відмінний рівень пігментації райдужки кожного ока, що додає зовнішності звірят неповторності та унікальності.

Факт №3. Хаскі врятували місто Ном від дифтерії у 1925 році. Коли в ньому спалахнуло захворювання, а до найближчого джерела ліків було більше ніж 1000 км, на допомогу прийшли песики. З них сформували групу упряжок, куди залучили понад 100 собань! Вони дружно і старанно боролися зі снігом, кригою та хуртовинами, вчасно доставивши сироватку для боротьби з хворобою. 

Факт №4. Нерідко породу плутають з аляскинським маламутом. Вони справді мають схожі риси, проте є різними. Основна відмінність — розмір, адже аляскинські маламути сягають 34-39 кг, тоді як хаскі важать всього 18-29 кг. Також перші більш мовчазні і спокійні, другі дуже балакучі та полюбляють вити. Різниться і колір очей: у маламутів він найчастіше карий, а в хаскі буває ще й блакитним та двоколірним.

Факт №5. Песики здатні витримувати температуру до -20℃. Це пов'язано з їхнім природним походженням та адаптацією до суворих умов Сибіру. Густе підшерстя служить їм теплоізоляційним шаром, відштовхує вологу і захищає від вітру. Крім того, між пальцями лапок у них також є шерсть, що запобігає обмороженню. Та хаскі таки мають межу витривалості до холоду, адже довге перебування на вулиці в мороз без руху небезпечне для них.

Хвостаті зірочки

В упряжках, котрі порятували містечко Ном від дифтерії, були відомі усьому світові собаки Балто і Тоґо породи сибірський хаскі. Пізніше, у 1995, 2002 та 2004 роках, про Балто було створено три однойменних мультфільми, а про Тоґо — у 2019 році знято фільм із Віллемом Дефо. Також Балто присвячений бронзовий пам’ятник у Нью-Йорку.

Сучасні хаскі завойовують не меншу прихильність людей, зокрема хвостата Джубілі з Нью-Джерсі. Її віддав у притулок заводчик, адже звірятко мало нетипові за стандартом породи очі. Проте цей, неначе здивований, кумедний і просто милий погляд вразив нових петбатьків улюблениці, тож, на щастя, тваринка знайшла затишну домівку.

Найвідоміші петбатьки собак породи сибірський хаскі

Звіротатами гавчика такої породи були популярні актори Річард Гір та Леонардо Ді Капріо. До речі, останній одного разу врятував своїх двох хаскі, які впали у крижане озеро. Актор без роздумів стрибнув за ними та власноруч дістав крихіток з холодної води.

Поширені запитання про сибірських хаскі

Доки песелі завзято «співають», привертаючи увагу людисьок, ділимося ще кількома подробицями про них.

Чим відрізняються аляскинський маламут та сибірський хаскі?

Породи відрізняються за зовнішністю та темпераментом. Маламути вищі, більші та масивніші, їхня вага сягає 34-39 кг, у хаскі — 18-29 кг. У перших густіша шерсть і зазвичай лише карі очі, тоді як другі відомі своїми блакитними або різнокольоровими очима. Сибірські хаскі більш енергійні, незалежні, активні, обожнюють бігати (нерідко навіть тікати) та «співати». Аляскинські маламути навпаки спокійніші та дуже прив’язані до своїх петбатьків.

Скільки живуть сибірські хаскі?

За даними Американського кінологічного клубу собані цієї породи живуть приблизно 12-14 років. На тривалість їхнього життя впливають спадковість, умови утримання, харчування та рівень активності. Для підтримання здоров'я і довголіття улюбленця важливо забезпечити його збалансованим раціоном, достатньою кількістю фізичного навантаження та регулярно відвідувати ветлікаря.

Що категорично не можна їсти собаці породи сибірський хаскі?

Уникайте продуктів з людського столу, оскільки багато з них можуть бути токсичними для здоров'я улюбленця: шоколад, цибуля, часник, виноград і родзинки, кістки, ковбасні вироби, алкоголь тощо. Для здоров'я вашого улюбленця найкраще обирати спеціалізований корм, що відповідає усім його потребам. Якщо ви вирішили годувати хаскі натуральним раціоном, важливо узгодити його з ветлікарем.

Скільки треба гуляти з сибірським хаскі?

Такому песелю потрібно багато фізичної активності, тому прогулянки мають тривати щонайменше 2-3 години на день, розділені на кілька підходів. Ця порода має енергійний темперамент, отже, потребує інтенсивних тренувань, активних ігор та бігу. Недостатня активність може призвести до проблем зі здоров’ям, гіперактивності та деструктивної поведінки.